«Та в мене ж не все так погано…»
«Просто зараз складний період…»
«Треба потерпіти…»
«Я ж не можу все зруйнувати…»
«Я ж доросла, я маю справлятися…»

І кожного разу в цей момент ти знову обираєш не себе

Ти повторюєш це собі, коли знову прокидаєшся без радості
Коли знову погоджуєшся на те, що не хочеш
Коли знову робиш вигляд, що тобі нормально
А всередині звучить зовсім інше:
— мені тісно
— я не там, де хочу бути
— я давно не живу так, як відчуваю
— я ніби проживаю чуже життя
— я боюся навіть подумати, чого хочу насправді

Ти ніби весь час домовляєшся з собою:
ще трохи… ще потерплю… зараз не час… потім…
І це “потім” триває роками

Коли людина нечесна з собою, вона живе в постійному внутрішньому конфлікті
Одна частина хоче жити, а інша — боїться
Ти відчуваєш — але заперечуєш, знаєш — але мовчиш, хочеш — але не дозволяєш

Бо страшно:
— зруйнувати стосунки
— залишитися без опори
— розчарувати
— помилитися
— побачити, що все не так, як ти собі пояснювала

Але якщо нічого не змінювати, ця нечесність стає способом життя
І тоді ти вже не живеш — ти виживаєш у власному житті

Ти можеш мати роботу, стосунки, можеш виглядати “нормально”
Але всередині з’являється відчуття, що ти десь загубила себе по дорозі